moc.liamg%40198790zedoeg

moc.liamg%40198790zedoeg

Тахеометричне знімання

Тахеометричне знімання – один з найпоширеніших видів зйомки, затребуваної в будівництві, на невеликій території. Тахеометричне знімання – це комбінована зйомка, в процесі цієї роботи визначається одразу і планове, і висотне положення точок.

Широким попитом данний вид геодезичних послуг користується на присадибних ділянках, забудовах, які представляють архітектурну цінність, при проектуванні і будівництві автомобільних і залізничних доріг, при прокладці трубопроводів, каналів. Тахеометричне знімання ви можете заказати у нашій компанії, спеціалісти зроблять цю роботу і інші геодезичні роботи на високому рівні.

Тахеометричну зйомку починають проводити з пунктів, зазначених на знімальній основі, які ще називають станціями. Обґрунтуванням для початку тахеометричного знімання є теодолітно-нівелірні і тахеометричні ходи. Всі ходи спочатку прив’язуються до державної геодезичної сітки. Вони складаються з точок, які ще називають пікетами. Всі пікети заносяться на абрис, і напроти кожної точки робляться помітки, характерні тільки для цієї точки.

Абрис викреслюють від руки в досить великому масштабі. На ньому показуються основні елементи місцевості: рельєф, горизонталі, будівлі, назви вулиць, річок.

При тахеометричному зніманні важливе значення має правильний вибір пікетів. Особливу увагу треба звертати на зйомку рельєфу. Пікети треба розставляти на характерних місцях, таких як підошва і вершина горба, тальвег, дно впадини. Їх розставляють настільки близько один від одного, щоб вони стояли, як би на одній площині, і не було між ними перегинів.

Тахеометричне знімання проводиться за допомогою теодолітів і тахеометрів. На тахеометричне знімання теодолітом треба затратити більше часу, ніж на таку ж роботу електронним тахеометром. До складу робіт по тахеометричному зніманню теодолітом входять:

встановлення теодоліта на точці з відомими координатами, центрування його (при центруванні допускається погрішність до 3 см);
визначення місця нуля на вертикальному крузі;
показуються на рисунку абрису рейкові точки;
виміряється висота приладу з погрішністю 1-2 см;
орієнтування нуля лімбу на горизонтальному крузі, на сусідню точку з відомими координатами, що знаходиться на знімальній основі;
визначається відстань від приладу до рейки по дальноміру;
знімаються показники на горизонтальному і вертикальному колах;
обчислюються кути нахилу;
записуються дані в журнал, і обробляються матеріали.
Обробка матеріалів полягає в наступних діях:

обчислення координат і відміток пунктів тахеометричних ходів;
обчислення відміток рейкових точок;
викреслювання плану тахеометричного знімання.
В останній час, на зміну теодолітів, з’явились електронні тахеометри, які об’єднують в собі теодоліт, дальномір і обчислювальну машину. Такими тахеометрами виміряють горизонтальні і вертикальні кути, відстань між заданими точками, перевищення над рівнем моря. За допомогою горизонтальних кутів і довжини сторін можна взнати планове положення точок, а висоту точок визначають тригонометричним нівелюванням.

За допомогою електронних тахеометрів можна відтворити місцевість, яку треба зняти, в так званому 3D варіанті, тобто, об’ємну. Щоб добитись такого рівня знімання, ситуацію і рельєф на місцевості знімають одночасно, а потім вже викреслюють за допомогою комп’ютера, топографічний план.

Щоб правильно зробити тахеометричне знімання, проводиться згущення вже існуючої геодезичної сітки до щільності, яка записана в інструкції для даного виду робіт. Допустиме максимальне значення тахеометричного ходу:

при зйомці 1:5000 довжина ходу 1200м;
1:2000 – 600м;
1:1000 – 300м;
1:500 – 200м.